Щороку, 1 грудня, відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом , хворобою, що не обійшла стороною жодну країну світу. Не обминула ця проблема й Україну. За офіційними даними станом на кінець 2010 року в Україні на диспансерному обліку з діагнозом „ВІЛ - інфекція” перебувало 108434 особи, із них 13348 хворих на СНІД. Але, лише один із п’яти інфікованих громадян України знає про свій ВІЛ - позитивний статус. В Миколаївській області з початку епідемії зареєстровано 10197 хворих, з вперше встановленим діагнозом «ВІЛ-інфекція».  В м. Южноукраїнську на сьогоднішній день зареєстровано 257 осіб, хворих на ВІЛ – інфекцію, 18 з яких діти. Це офіційні дані, які як ви розумієте не повністю  відображають реальну чисельність хворих на ВІЛ - інфекцію.

В Україні, на превеликий жаль, переважає негативне ставлення до людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, тому у 2003 році Всеукраїнська Мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, виступила з ініціативою відзначати в Україні 1 грудня і День порозуміння з ВІЛ-позитивними людьми з метою підвищення рівня толерантного ставлення суспільства до людей, що живуть з ВІЛ/СНІД.

За різними оцінками, кількість ВІЛ-позитивних осіб в Україні сягає півмільйона, але багато її жителів взагалі жодного разу не проходили тестування, а отже, вони не знають свого статусу. Це означає, що потенційно усі вони можуть носити в своєму організмі цей небезпечний вірус, навіть не здогадуючись про це.

Згідно опитування населення України лише незначна частина українського суспільства толерантно ставиться до ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей, досить незначна частка населення виявляє готовність особисто спілкуватися і регулярно перебувати поруч із людьми, які живуть з цією хворобою. Соціальні та індивідуальні забобони, по відношенню до людей цієї категорії, призводять до ворожості, морального насилля та осудження.

Більша частина населення відчуває страх та дискомфорт при контакті з ВІЛ-інфікованими людьми, що негативно впливає на якість життя останніх. Особливо це стосується дітей, які живуть з ВІЛ/СНІД. Кожна дитина, незалежно від її ВІЛ-статусу, це насамперед – дитина. Для ВІЛ-інфікованої дитини якість догляду, якісне харчування та лікування надзвичайно важливі, проте турбота та доброзичливе ставлення оточуючих, є не менш важливою складовою тривалого та повноцінного життя такої дитини.

Однією з рекомендацій щодо зниження рівня нетолерантного ставлення суспільства до людей, які живуть з ВІЛ, та їх дискримінації, є проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи, спрямованої на все суспільство, яка сприятиме подоланню страху, хибних стереотипів і упередженого ставлення до людей, які живуть з ВІЛ. Саме таку роботу проводять спеціалісти спеціалізованого формування «Служба соціально – профілактичної роботи» управління молоді, спорту та культури Южноукраїнської міської ради серед учнівської молоді, роблячи акцент на тому, що можливість зараження ВІЛ не залежить від соціального статусу особи. Також ці бесіди допомагають підліткам усвідомити, що кожен з них може зіткнутися з проблемою ВІЛ/СНІД, опинитися серед тих, кого не сприймає суспільство. Якщо в такому юному віці діти в змозі осмислити необхідність толерантного ставлення до хворих, визнати серйозність цієї проблеми, то, відповідно, лише від нас,  дорослих,  залежить здатність закласти підґрунтя подолання цієї проблеми в майбутньому.

Життя показує, що більшість людей знають, що спілкування з ВІЛ-позитивними людьми не несе жодної загрози для їхнього життя, бо ВІЛ не передається при поцілунках, рукостисканні чи під час належно проведених медичних втручань. Але сьогодні вже мало знати – необхідно не словами, а конкретними діями продемонструвати ВІЛ-інфікованим своє толерантне ставлення, а молодь мотивувати вести здоровий спосіб життя.